ГлавнаяМорской архивИсследованияБиблиотека












Логин: Пароль: Регистрация |


Голосование:
Вам нравится наш сайт?


Отличный сайт!
Хороший сайт
Встречал и получше
Совсем не понравился





» » Музеєфікація пам'яток первісної археології як технологічний процес
Музеєфікація пам'яток первісної археології як технологічний процес
  • Автор: Malkin |
  • Дата: 12-11-2017 10:30 |
  • Просмотров: 79

У 80-90-х рр. ХХ ст. професором Є. М. Пашкіним, О. Є. Вязковою та А. А. Никіфоровим у науку введено поняття «геоекологічний моніторинг» стосовно об’єктів культурної спадщини, у тому числі і пам’яток первісної археології. Геоекологічний підхід дозволяє комплексно характеризувати стан культурного шару і його змін, встановлення нега­тивних тенденцій та формалізації інформації. Це дає можливість своєчасно адекватно приймати рішен­ня щодо вироблення комплексу заходів по збере­женню об’єктів первісної археології. Під геоло­гічним середовищем розуміють будь-які гірські породи та ґрунти, що складають верхню частину зем­ної кори. Вони розглядаються як багатоаспектні си­стеми і як ті, що знаходяться під впливом інженер­но-господарської діяльності людини. Це призводить до змін природніх, геологічних і виникнення нових антропогенних процесів, що у свою чергу викликає зміну інженерно-геологічних умов певної території. Це та частина літосфери, у межах якої існує люди­на, на яку впливає і яка визначає характер її діяль­ності. За В. Ф. Котловим та Г. Л. Коффом, інженер­но-геологічні умови поділяються на компоненти за наступним принципом: структурно-тектонічний, гідрогеологічний, грунтовий. Оціночна значущість кожного з цих компонентів залежить від регіональ­но-геологічних та зонально-кліматичних умов.

Під моніторингом навколишнього середовища (за Р. Менном) розуміємо систему повторюваних спостережень одного і більше елементів навколиш­нього природного середовища у просторі і часі з пев- ною метою відповідно до заздалегідь підготовленої програми. Повніше розуміння поняття «моніторинг» стосовно геологічного середовища дано професора­ми Г. К. Бондариком та Л. А. Ярг, які під моніторин­гом розуміють систему інформаційного забезпечен­ня процесу управління природно-технічною системою (ПТС), що дозволяє оптимізувати її функціонування у заданому (заданих) аспекті (-ах): екологічному, економічному, технічному, морально­му. За своїм змістом моніторинг — це система спос­тережень за режимом функціонування та прогнозу функціонування ПТС. Під ПТС розуміють упоряд­ковану у просторово-часовому відношенні су­купність взаємодіючих компонентів, яка містить знаряддя, продукти і засоби праці, природні і штуч­но змінені тіла, а також природні і штучні поля. Літо- моніторинг є підсистемою моніторингу середови­ща мешкання людини, яка включає техносферу. Розрізняють наступні види моніторингу навколиш­нього середовища: геологічний, географічний, біо­логічний, соціальний, кожний з яких може мати різновиди (Котлов В. Ф., Кофф Г. Л.).

У середині 90-х рр. ХХ ст. А. Г. Купцовим та О. І. Романовою запропонована концепція виділен­ня «підземної охоронної зони» стосовно пам’яток архітектури. Вважаємо, що ця відповідно зкорегована програма може бути використана і при роз­робці концепцій охоронних зон пам’яток первісної археології України, зокрема печер, гротів та поселень з рештками об’єктів з різних порід каменю доби нео­літу, енеоліту, бронзи. О. І. Романовою та Л. Г. Борейком розроблений комплексний моніторинг «Рязанський кремль», який також є у комп’ютерних версіях. З відповідними корегуваннями такий моні­торинг може бути запроваджений для інженерно-гео­логічної оцінки стану збереженості пам’яток первіс­ної археології України in situ на етапі розробки програм їхньої музеєфікації, під час проведення му­зеєфікації та в режимі вже створеного «археопарку».

О. Вязковою запропоновано розглядати архео­логічні пам’ятки як елементи природно-археологіч­них систем (ПАС), що є складовою частиною ПТС (Вязкова О. Е., 1995).

Виходячи з цього положення, «археопарк» in situ може бути визначений як елемент ПАС — історико-культурний музей-заповідник (музей «під відкри­тим небом» — «скансен»), який створюється на ос­нові нерухомих пам’яток археології, зокрема епох палеоліту-бронзи різного виду та типу.

Таким чином, музеєфікація пам’яток первісної археології — це вироблення відповідної програми (комплексу заходів), кінцевою метою якої є забез­печення збереження відкритих об’єктів та комп­лексів in situ в режимі «археопарку». Ця програма повинна включати: проведення інженерно-геологіч­ної оцінки стану збереженості навколишнього сере­довища, зокрема геологічного, до проведення архео­логічних досліджень, інженерно-геологічну оцінку стану збереженості відкритих під час археологіч­них розкопок пам’яток, які передбачено експонува­ти in situ, розробку відповідно до матеріальної структури відкритих об’єктів (палеонтологічна кістка, порода каменю тощо) консервантів, при не­обхідності часткову реставрацію та реконструкцію пам’яток та створення експозиції з нерухомих та рухомих пам’яток як просто неба, під навісами, так і у відповідних стаціонарних павільйонах, які по­винні бути обладнаними портативними та стаціо­нарними пристроями, багатоканальними система­ми контролю та вологісного режиму, а також інженерний благоустрій території «археопарку».

Кепін Д. В. (Київ)

Читайте также: