Показать все теги
Дослідження процесу утилізації здобичі первісними мисливцями та висвітлення його у науковій літературі має досить довгу історію.
Перша у світовій археологічній практиці спроба вивчення процесу розбирання туш тварин за археологічним матеріалом належить російському вченому М. Ф. Кащенку. Ще в 1896 р. він дослідив рештки скелету мамонта, що був знайдений разом з крем’яними знаряддями біля м. Томська. Він не тільки визначив це місцезнаходження як місце вдалого полювання палеолітичної людини, але й описав спосіб та знаряддя розбирання. Велику увагу комплексному вивченню фауністичних решток приділяв Г. А. Бонч-Осмоловський. Переглянувши фрагменти кісток тварин з кримських стоянок, він відзначив на 80 % з них нарізки, інтерпретувавши їх як сліди розбирання туш за допомогою крем’яних знарядь. В. А. Городцов констатував наявність нарізок на кістках бика з Ільської стоянки.
Найбільш повний опис основних етапів розбирання мисливської здобичі та слідів на кістках, що їм відповідають, знаходимо в роботах В. І. Громова. У статті, присвяченій матеріалам палеолітичної стоянки Афонтова Гора II, він проаналізував способи розбивання трубчастих кісток, дійшовши висновку, що метою цих операцій було добування кісткового мозку. Нарізки на кістках, у залежності від місця їх розташування, автор пов’язав з членуванням туші, зняттям шкури, зрізанням м’яса та підготовкою до розбивання. Ці процеси він моделював, спираючись на етнографічні свідоцтва.
У роботі, присвяченій дослідженню обробки кістки та кістяним виробам Авдєєвської стоянки, М. Д. Гвоздовер відзначила, що на більшій частині кісток тварин присутні подряпини, надрізи та потертості різного походження. Їх вивчення дало змогу відтворити у загальних рисах процес утилізації туш тварин. Авторка наводить сліди різання на різних категоріях кісток, пов’язуючи їх з певними операціями з розбирання, а також описує ламання кісток для вилучення кісткового мозку. На наявність нарізок на кістках як слідів розбирання вказували також деякі інші дослідники — О. О. Векілова, Л. М. Тарасов, С. М. Бібіков.
Але, на жаль, на більшості пізньопалеолітичних пам’яток стан збереженості фауністичного матеріалу виключає можливість дослідження процесу утилізації шляхом вивчення його свідоцтв безпосередньо на кістках. Єдиний прийнятний у цьому випадку шлях — спостереження за планіграфічним розподілом та відносною кількістю різних груп скелетних елементів. Роботи в цьому напрямку були проведені на відомих пам’ятках: у першу чергу на дуже цікавій стоянці Анетівка II під керівництвом В. Н. Станко, а також на Кам’яній Балці II під керівництвом Н. Б. Леонової. Це дало змогу реконструювати послідовність операцій по обробці мисливської здобичі, а також локалізувати на площі пам’ятки місця, де така діяльність відбувалась. Безпосередньо до питання розбирання здобичі звернувся Г. Є. Краснокутський, торкнувшись цієї теми в загальному контексті реконструкції способу життя пізньопалеолітичних мисливців степової зони.
Серед пам’яток з фауністичними рештками в культурному шарі, що дають можливість відтворювати процеси розбирання здобичі, особливе місце займає Амвросіївське кістковище. На сьогодні це єдиний об’єкт на нашій території, де стан збереженності кісток дозволяє безпосередньо на них вивчати свідоцтва утилізації.
У 1940-1950 рр. на пам’ятці велись дослідження під керівництвом І. Г. Підоплічка та П. Й. Борисковського. Їх результати, а також погляди авторів на інтерпретацію кістковища, було викладено у серії статей. І. Г. Підоплічко наголосив, що в Амвросіївському комплексі відображено сліди діяльності давньої людини, тісно пов’язані з полюванням. Дослідження кісткової брекчії методом повного підрахунку визначених кісток та наявність анатомічних груп свідчать, що в кістковище потрапили цілі тварини, а не їх частини. Вивчення кісток засвідчило, що вони перебували непохованими якийсь час — це давало змогу давнім мисливцям використовувати кістковище для господарських потреб.
П. Й. Борисковський вважав кістковище культовим місцем, куди мешканці розташованої поблизу стоянки скидали кістки забитих на полюванні бізонів. Він дав характеристику особливостям розташування кістковища і вперше відзначив наявність тут кісток зі слідами різання. Підсумки досліджень Амвросіївського комплексу були викладені П. Й. Борисковським у монографії «Палеоліт України» та Зводі археологічних джерел, присвяченому палеоліту Дніпра та Приазов’я.
Під час досліджень 1980-1990 рр. під керівництвом О. О. Кротової на пам’ятці проводився цілеспрямований пошук особливостей культурного шару та кісток зі слідами утилізації мисливської здобичі. Роботи, що велися в цьому напрямку, ґрунтувались на використанні комплексу методів, розроблених вітчизняними та американськими фахівцями. Опис конкретних методів роботи з археозоологічним матеріалом під час польових та лабораторних досліджень, методика моделювання процесу утилізації та використання результатів подібних досліджень для історичних реконструкцій викладено в роботах І. А. Сніжко. Дослідження О. О. Кротової та І. А. Сніжко були спрямовані на розгляд свідчень утилізації, що походять з Амвросіївського кістковища: слідів нарізок та давніх зламів на кістках бізонів, дослідження особливостей планіграфічного розміщення свідоцтв розбирання бізонів у культурному шарі кістковища. Отримані результати дозволили дійти висновку, що Амвросіївське кістковище було не тільки місцем забою бізонів під час полювання, але й місцем розбирання, а також запропонувати модель утилізації мисливської здобичі.
Сніжко І. А. (Харків)
Доклад на V Международной научной конференции, посвященной 350-летию г. Харькова и 200-летию Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина.
4-6 ноября 2004 года
