ГлавнаяМорской архивИсследованияБиблиотека












Логин: Пароль: Регистрация |


Голосование:
Вам нравится наш сайт?


Отличный сайт!
Хороший сайт
Встречал и получше
Совсем не понравился





» » Використання етнографічних моделей при побудові музейної експозиції з історії первісного суспільства
Використання етнографічних моделей при побудові музейної експозиції з історії первісного суспільства
  • Автор: Malkin |
  • Дата: 29-07-2017 19:26 |
  • Просмотров: 38

Музейна експозиція як комунікативна система здійснює діалог між відвідувачами, з одного боку, та музейними предметами, науково-допоміжним матеріалом та експозиціонерами - з іншого.

Значні труднощі пов’язані з побудовою музейної експозиції з історії первісного суспільства. Одним з найкращих експозиційних засобів демонстрації культури стародавніх суспільств є створення тема- тико-експозиційних комплексів, складовою части­ною яких повинно стати залучення етнографічних аналогій по традиційним «первісним» (синполітейним, за А. І. Першицем) суспільствам ойкумени.

Під етнографічною моделлю традиційних «пер­вісних» суспільств розуміємо узагальнену характе­ристику певного соціуму, яка базується на аналізі етнологічних джерел, що відбивають їхній спосіб життя. Поєднання етнографічної моделі та архео­логічної, створеної на аналізі речових джерел зник­лого «первісного» (аполітейного, за А. Першицем) суспільства, яке існувало до виникнення цивілі­зацій, дозволяє більш вірогідно реконструювати той чи інший «фрагмент» культури зниклого соціуму.

Запропоновані поняття «господарсько-куль­турний тип» (далі ГКТ) та «історико-культурна спільність» у середині 50-х рр. ХХ ст. російськи­ми антропологами та етнологами М. Г. Левіним та М. М. Чебоксаровим стали складовою частиною концепцій російських етнологів 70-80-х рр. ХХ ст. (Л. О. Файнберг, В. Р. Кабо, В. О. Шнірельман та ін.) при історичній реконструкції синполітейних суспільств ойкумени. Що стосується аполітейних суспільств, то, на нашу думку, етнологи при їх ре­конструкції залучають археологічні свідчення в са­мих загальних рисах (вибірково).

М. М. Чебоксаров та І. О. Чебоксарова на мате­ріалах вивчення синполітейних суспільств та із за­лученням даних по аполітейним суспільствам, роз­робили класифікацію ГКТ населення земної кулі, що надає можливість наблизитись до розуміння станов­лення та розвитку господарських систем у різних суспільствах. Для неосілого населення ойкумени роз­роблена концепція ГКТ Б. В. Андріановим. Заслуго­вує на увагу також і узагальнююче дослідження Г. Е. Маркова (Чебоксаров Н. Н., Чебоксарова И. А., 1985; Андрианов Б. В., 1985; Марков Г. Е., 1979.).

Докладніше розроблена методика реконструкції «первісних» суспільств з привласнюючою еконо­мікою. За В. Р. Кабо, реконструкція аполітейних суспільств складається з двох етапів: залучення ар­хеологічних та етнологічних даних, які відносяться до певних локальних культур як археологічні та ет­нологічні типи або як локальні історичні типи, що піддаються певній локалізації і датуванню та аналі­зу подібності соціально-економічних структур ар­хеологічних та етнологічних типів. Це дає мож­ливість об’єднувати їх у загальний історичний тип.

На сучасному рівні нашого знання про аполітейні та синполітейні суспільства ми можемо реконстру­ювати лише тенденції розвитку тих чи інших со­ціумів. На відміну від переважної більшості дослідників (С. П. Толстов, А. Першиц та ін.) В. Кабо вважає за можливе реконструювати соціальну організацію не тільки пізньопалеолітичних та мезолітичних суспільств, але і деякі ранньопалеолітичні суспіль­ства ашело-мустьєрського часу. Аналіз соціально- економічних відносин та ведучих тенденцій при вивченні синполітейних суспільств надає мож­ливість відтворити модель, необхідну для реконст­рукції способу життя людей палеоліту, мезоліту та раннього доземлеробського неоліту. На думку А. Пер- шица, етнографічні аналоги можливо залучати лише для реконструкції суспільств мезолітичної епохи та раннього неоліту. Критичну позицію стосовно залу­чення етнографічних паралелей з метою пізнання аполітейних суспільств займає Л. О. Файнберг. Для суспільств фінального палеоліту-мезоліту етно­графічні аналоги потрібно залучати дуже обереж­но. Модель європейських мисливців фінального палеоліту-мезоліту досить спірна.

В. О. Шнірельман на основі етнографічних да­них запропонував моделі розвитку кочівництва в різних частинах ойкумени та зробив спробу їхньо­го співставлення з археологічними даними. Водно­час дослідник зазначає, що за археологічними да­ними вдається виявити рухливі форми скотарства, проте не вдається реконструювати спосіб життя на­селення, яке ним займалося (Кабо В. Р. , 1975, 1986; Першиц А. И., 1979; Файнберг Л. А., 1986; Шни- рельман В. А. , 1988.).

Отже, аналіз поглядів етнологів стосовно мож­ливостей реконструкції аполітейних суспільств із залученням етнографічних паралелей за синполітей- ними суспільствами ойкумени дозволяє нам ствер­джувати, що у повному обсязі реконструювати спосіб життя зниклого соціуму неможливо. Адже, як пока­зують етнологічні свідчення по різних традиційних «первісних» суспільствах, після виникнення цивілі­зацій не збереглось жодного суспільства, яке можна було б комплексно співставити з відповідним суспіль­ством, відомим за археологічними матеріалами.

Нам видається методично найбільш виправданим музейну експозицію з історії первісного суспільства території України розподіляти на два типи при де­монстрації певних тем способу життя населення епох палеоліту-бронзи. У першому типі експозиції відвіду­вачу необхідно дати уявлення про ту чи іншу епоху історії первісного суспільства. Тут можливе створен­ня тематико-експозиційних комплексів, які характе­ризують певні епохи. У таких комплексах можна зас­тосовувати етнографічні моделі (реконструкції) по синполітейних суспільствах ойкумени, які донедавна жили в різних природно-географічних зонах.

У другому типі експозиції відвідувачу повинна бути надана можливість на конкретному речовому

матеріалі досліджених пам’яток території України уявити місцеві особливості способу життя зниклих суспільств. Тут необхідно створення тематико-екс- позиційних комплексів з використанням археологіч­них моделей, побудованих на досліджених пам’ят­ках України у поєднанні з етнографічними, які за своєю сукупністю ознак більш вірогідно відповідали локальним проявам культури зниклих суспільств. При цьому зазначимо, що при реконструкції спосо­бу життя давніх суспільств території України залу­чені етнографічні паралелі по традиційних «первіс­них» суспільствах можуть бути використаними при інтерпретації окремих сторін життя стародавнього населення в межах декількох епох.

Реконструкція способу життя давнього населен­ня України (зокрема, кам’яного віку) більш повно проведена для північної та степової зон території Ук­раїни (див. зокрема: Березанська С. С., Гладилін В. М., Гладких М. І. та ін. , 1997; Станко В. Н., Гладких М. І., Сегеда С. П., 1998; Залізняк Л. Л., 1999; Сапожни­ков И. В., 2003.).

Найбільш складним завданням є реконструкція способу життя мисливців на мамутів, адже цей ГКТ зник ще наприкінці пізнього палеоліту разом із об’єктом полювання. Як вважає російський біолог та етнолог І. І. Крупнік, для реконструкції цього ГКТ можливо використовувати етнологічні дані по осілих морських звіробоях - ескімосах Аркти­ки, які добувають китів та моржів по берегах Бе- рингової протоки. Етнографічне моделювання доз­воляє реконструювати практику добування та розділки деяких видів тварин, способи консервації та приготування їжі, прийоми матеріально-побу­тового виробництва, способи будівництва житла (Крупник И. И., 1989).

Таким чином, музейна експозиція з історії первіс­ного суспільства території України може мати два типи:

  1. Екоетнологічний, в основі якого тематико-екс- позиційні комплекси по синполітейних суспіль­ствах ойкумени.
  2. Екоетноархеологічний, збудовані тематико-експозиційні комплекси якого створені на основі археологічних та етнологічних матеріалів. Важливим при організації таких типів експо­зицій є використання діорам та макетів.

Отже, побудована музейна експозиція з історії первісного суспільства території України матиме фрагментарний характер, що обумовлено характе­ром джерельної бази та рівнем її інтерпретації.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що моделювання історії культури давнього населення території України музейними засобами потребує створення нових типів музеїв. Повне розкриття пев­них тем способу життя давнього населення доціль­но проводити в Музеї історії первісного суспільства, а також етноархеологічному. Відтворені інтер’єрні тематико-експозиційні комплекси, основою яких повинно стати реконструйоване житло, доцільно експонувати в «археопарках» різних підтипів.

Створення «археопарків» in situ передбачає розроб­ку відповідних охоронних зон та методик по збере­женню відкритих під час археологічних досліджень об’єктів та комплексів. З другої половини ХХ ст. у к­раїнах Євроазійського континенту, Африки, Авст­ралії та Латинської Америки накопичений певний досвід з методики створення археологічних експо­зицій in situ, що передбачає проведення музеєфікації відкритих пам’яток, зокрема епох палеоліту - брон­зи. Саме у цей час набуває свого активнішого роз­витку новий науковий напрям у пам’яткоохоронній справі - археологічна скансенологія.

Титова О. М., Кепін Д. В. (Київ)

Доклад на V Международной научной конференции, посвященной 350-летию г. Харькова и 200-летию Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина.

4-6 ноября 2004 года

Читайте также: