Показать все теги
Вотчинная натурально-хозяйственная концепция феодального государства является безусловно наиболее научно-прогрессивным направлением в немецкой буржуазной историографии средневекового государства.
Вопрос о государстве является одним из наиболее сложных и запутанных вопросов в буржуазной науке. Он «затрагивает интересы господствующих классов больше, чем какой-нибудь другой вопрос. Учение о государстве служит оправданием общественных привилегий, оправданием существования эксплуатации»
В российской исторической литературе последнего десятилетия, посвящённой проблемам начального этапа Второй мировой войны, отчётливо проявились две тенденции. С одной стороны, стремление ряда историков к радикальному переосмыслению основных концептуальных положений, выработанных советской историографией в предыдущие десятилетия привело к появлению "ревизионистского" направления в отечественной исторической науке, основными тезисом которого стало утверждение о тотальной сфальсифицированности всей советской военной историографии и необходимости революционного "переосмысления" её основных положений как единственного средства приближения к "правде истории". С другой стороны, значительное число историков не видит оснований для отказа от всего наработанного. Это не означает догматического следования прежним подходам и игнорирования документов, ставших известными исследователям в последние годы. Просто в большинстве случаев эти документы удаётся интерпретировать в соответствии с прежними представлениями. Академик А.О.Чубарьян в предисловии к сборнику "Война и политика" отмечает: "Поразительно, что очень часто публикации, казалось бы, неопровержимых документов не изменяют позиций сторонников различных взглядов, а наоборот, дают стимулы для продолжения старых споров"
Перша світова війна 1914-1918 рр. принесла полякам надію на визволення і можливість розбудови незалежної держави. Пожвавленню в Російській імперії польського національного руху сприяла, поряд з іншими факторами, відозва великого князя Миколая Миколайовича, якою польському народові було обіцяно свободу. З огляду на велику кількість поляків у російській армії (від 165 до 200 тис.) постала необхідність утворення польських національних збройних сил, підпорядкованих російському командуванню. Уже в березні 1915 р. на фронт було відправлено перше польське військове з’єднання - Пулавський леґіон, пізніше переформований на Польську стрілецьку бригаду. На початку 1917 р. бригаду за наказом генерала Брусилова було відправлено до Київського військового округу для розширення до дивізії. Після укомплектування у травні 1917 р. Польська стрілецька дивізія опинилася у районі Проскурова, звідки у середині червня відправилася на фронт, до Східної Галичини, де взяла участь у боях з австро-угорськими частинами. Пізніше, у середині серпня 1917 р., дивізія увійшла до складу 1-го Польського корпусу, що починав за погодженням із новим Верховним головнокомандувачем ген. Корніловим формуватися на білоруських землях, як його 1-а стрілецька дивізія1.
Крымский полуостров, омываемый водами Черного и Азовского морей, имеет площадь 25,5 тыс. км кв. Географически он расположен между 44°23' и 46°15' с. ш. и 32°30' и 36°40' в. д. Полуостров соединяется на севере с материком узким Перекопским перешейком. Восточнее перешейка лежит Сивашский залив, называемый Гнилым морем. Северо-западное побережье Крыма омывается водами Каркинитского залива. Основная часть Крыма обособлена от Керченского полуострова Акмонайским перешейком. Северо-Восточный Крым отделен от побережья Северного Кавказа тесным Керченским проливом.
У результаті кількох хвиль еміграції населення з польських земель, що відбувалися протягом двох останніх століть, за межами нашого краю постала різнорідна і багата культурна спадщина - доробок кількох поколінь поляків, розсіяних майже по всьому світі. Значну частину цієї спадщини становлять архівні зібрання (рівно як музейні та бібліотечні), що утворилися в результаті діяльності як приватних осіб, так і різного роду інституцій. Вони містять документи, пов’язані з боротьбою за незалежність після національних повстань ХІХ ст., зібрання, врятовані від знищення в роки Другої світової війни, цінні особові та родинні архіви політичних діячів, представників науки і культури, а також документи найновішої політичної еміграції - часів Польської Народної Республіки. Частина зібрань і спадщини, завдяки зусиллям багатьох осіб, збереглася до сьогодні і зосереджена в еміграційних інституціях, до яких потрапила насамперед як дар від її спадкоємців. Серед кількох десятків польських та полоністичних інституцій за кордоном є як інституції, створені ще в ХІХ ст., так і організовані після Другої світової війни. Серед них вирізняються Польське історико-літературне товариство та Польська бібліотека в Парижі, що існують уже понад 150 років, Польський музей у Ра- персвіллі, Польський інститут і музей ім. генерала Сікорського та Польська бібліотека у Лондоні, Інститут Юзефа Пілсудського у Нью- Йорку та Лондоні, Польський музей у Чікаго, полоністичні зібрання в Очард Лейк (США), зібрання Папського інституту церковних студій та архіву Понтифікату Іоанна Павла ІІ у Римі. Зрештою, цінні зібрання зосереджено також у військових організаціях, парафіях, культурних і благодійних установах, що діють на чужині.
Публикуемый ниже документ является отчетом В. Т. Георгиевского о командировке в Тихвин в конце 1918 г. с целью принятия превентивных мер в отношении сохранности документов архива Большого Тихвинского монастыря. Этот документ представляет интерес для воссоздания научной биографии В. Т. Георгиевского и является документом эпохи, отражающим сложные постреволюцион- ные реалии, в которых ученым приходилось в буквальном смысле спасать архивные ценности монастырей.
В настоящее время со всей остротой встает вопрос о создании правдивой и полной истории бурятского народа, о ликвидации ее "белых пятен". Для этого необходимо прежде всего обогатить источниковедческую базу, использовать все имеющиеся документальные, архивные и летописные материалы. Наша задача - ввести в научный оборот исторические материалы, имеющиеся на старомонгольском письменном языке, в первую очередь бурятские летописи и исторические хроники, написанные в XVIII - начале XX веков.
Русскому слову «дружина» в современном немецком языке соответствует слово Gefolgschaft. Эта лексема — сравнительно позднее искусственное образование, возникшее, когда ученые XIX в. прибавили суффикс к известному с XVII в. слову Gefolge («спутники», «свита», «сопровождение»; от глагола folgen — «следовать»). Тем самым был предложен прямой перевод латинскому слову comitatus, которое использовал Тацит в описании нравов, обычаев, верований и общественного устройства древних германцев («О происхождении германцев и местоположении Германии»). Имел ли термин, выбранный Тацитом, какое-либо более или менее прямое
Данная работа посвящена частной проблеме изучения одного из средневековых русских источников, содержащего перечень членов княжеского дома Рюриковичей. Но принципы анализа этого перечня позволяют, на взгляд автора, проиллюстрировать некоторые общие подходы и установки, существенные как для адекватного понимания текста, так и для уяснения самой системы построения таких перечней в средневековой «синодикологической» традиции.